Провісник долі України
Сценарій
Шевченківського свята
У центрі
сцени на стіні прикрашений рушником портрет Тараса Шевченка, на сцені виставка
книг, в залі – газети, присвячені Кобзарю, саморобні книжечки з прислів’ями про Шевченка, його « Кобзарем », піснями та висловами
про нього.
Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т. Шевченка. До неї підходить хлопчик. Хлопчик Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається? Мати Так, синочку, правда. Хлопчик А чому так багато зірок на небі? Мати Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив? Хлопчик Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно? Мати Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло. Хлопчик Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила. Мати Старайся, мій хлопчику.
Хор співає пісню « Зоре моя,
вечірняя...»
Ведучий Тарас
Шевченко. З цим іменем сьогодні
на планеті ідентифікується
Україна та українці. І хто б ти не був, де б не жив, хто перечитає « Кобзаря »,
не зможе уявити своєї долі без Шевченка.
Ведуча Той,
хто крізь алмазну грань Кобзаревого слова гляне у світ, той уже ніколи не
спиниться в дорозі до ідеалу. Шевченко належить до найулюбленіших поетів світу.
Ведучий Як
досяг, чим завоював цю славу найбезправніший солдат Російської імперії? СЛОВОМ!
Ведуча Пізнавати
Шевченка – це пізнавати історію, мучитися, страждати від того, що нашу
предковічну землю позбавили спокою сусіди – нероби.
Ведучий Пізнавати
Шевченка – це працювати до сьомого поту
і наближатися до торжества добра над злом, очиститися духовно і
морально.
Ведуча Думаймо
про Шевченка, живімо Шевченком, продовжуймо його безсмертя в собі та в дітях
наших.
Ведучий Шевченкове
свято – то кришталево чисте свічадо. 195 років минуло від того дня, коли
українка – кріпачка дала світові генія, але він не віддаляється, а
наближається. Тож слухаймо Кобзареве слово!
Хлопчик Народився
Тарас Шевченко 9 березня 1814 р. в сім’ї кріпака. Батько Григорій Іванович родом з козаків, був
людиною письменною, кохався у слові Божому.
Дівчинка Мати
– Катерина Бойко – була натурою чутливою і люблячою. Померла рано, залишивши
сиротами шестеро дітей, Тарасові тоді було 9 років.
Читець ( вірш « Не називаю її раєм...»
)
Дівчинка Тепло
материнського серця, вся розкіш материнських почуттів, - про все це переповість
Тарас у віршах, баладах, поемах.
І
виріс він, і кобзу взяв,
І
струн її торкнувсь рукою –
І
пісня дивна полилась,
Повита
вічною журбою.
Хлопчик Залишившись
без батька й матері, малий Тарас став школярем – попихачем у дяка. І хоча
забаганки п’яного дяка треба було виконувати
з рабською покірністю, обдарований від природи малий Тарас за два роки пройшов
Граматику, Часословець і Псалтир.
Давно
те діялось. Ще в школі
Таки
в учителя – дяка
Гарненько
вкраду п’ятака –
Бо я
було трохи не голе,
Таке убоге
– та й куплю
Паперу
аркуш. І зроблю
Маленьку
книжечку. Хрестами
І
візерунками з квітками
Кругом
листочки обведу
Та й списую
Сковороду.
Ведуча Тарас наймитує в школі, а потім пасе громадську череду. Мине 20 років, і він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші "Мені тринадцятий минало". Інсценізація вірша ''Мені тринадцятий минало"
Оксана Чом же ти плачеш? Ох, дурненький Тарасе, давай я сльози
витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, ще й
,кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?
Тарас Еге
ж, малярем.
Оксана І ти розмалюєш нашу хату.
Тарас Еге ж. А всі кажуть , що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ледащо. Я буду – таки малярем.
Оксана Авжеж будеш! А що
ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята. Ой,
бідні ягняточка, що чабан у них такий - вони ж питочки хочуть! Жени їх до води!
Оксана
і Тарас вибігають.
Хор виконує « Така її доля »
Читець читає поезію « І золотої
й дорогої…»
Ведучий Ріс Тарас розумною, допитливою дитиною, хотів усе знати. Наслухавшись розповідей про те, що
залізні стопи підпирають небо, він загорівся бажанням подивитися на них і пішов
шукати. Але зустрілися добрі люди і повернули малого додому.
Ведуча Змалку в
малої дитини прокинувся талант художника. Це було незвичайне дитяче захоплення.
Вугіллям, крейдою чи олівцем він малював скрізь, де тільки міг: на стінах,
дверях, папері. Ходив від села до села в пошуках учителя. Але важке було то
навчання. Дяки-вчителі примушували носити воду, рубати дрова, робити все що
завгодно, але не малювати. Так сталося , що пан Енгельгард все ж таки відсилає
Шевченка на навчання до Петербурга.
Ведучий « ... Живу, учусь, нікому не кланяюсь, і
нікого не боюсь, окроме Бога – велике щастя бути вольним чоловіком ...», - так
писав Шевченко братові з Петербурга. Тут сталися важливі події в його житті, одна
з яких – викуп. У Петербурзі пан Енгельгардт дозволив йому вчитися малювати.
Вчителем Шевченка був Ширяєв, відомий в Петербурзі майстер декоративних
розписів. У нього Тарас і здобув певну малярську підготовку.
Ведуча
Вирішальне значення для Шевченка
мала зустріч з Сошенком, на той час учнем Академії мистецтв, який перший
спостеріг талант у ранніх Тарасових малюнках і розпочав справу викупу
Шевченка з неволі.
Ведучий Українські
та російські діячі мистецтва і літератури – Є. Гребінка, В. Жуковський, Карл
Брюллов, О. Венеціанов – викупили Тараса з неволі і дали можливість
талановитому юнакові вчитися в Академії мистецтв. Це сталося 25 квітня 1838
року.
Хор виконує пісню « Думи мої, думи
мої »
Ведуча Спливав
третій рік, осяяний сонцем свободи. Як художник, Тарас Шевченко нагороджений
трьома срібними медалями Академії мистецтв. Вперше прийшла до нього слава і як
поета: тут у Петербурзі явився світові найперший
« Кобзар ». Але разом із
третім спливав одинадцятий рік вимушеної розлуки з Україною. А вона, змучена і
розтерзана, боліла йому і вдень, і вночі.
На самоті й поміж людей,
Щомиті чую рідну землю,
Не все, що грішне і святе,
Довірив я перу і пензлю.
Ведучий Шевченко
– вартовий памяті народної. Традицію патріотичного ставлення до пам’яті національної історії ми ведемо від Тараса.
« Геній Шевченка широко розпускає крила і
ударяє з великою силою в різні струни ,» - писав про період «трьох літ» І.
Франко.
Читець
читає « І мертвим, і живим і ненародженим землякам
моїм, в Україні і не в Україні моє дружнє посланіє »
Ведуча Шевченко
– художник не полишав надії побувати в Італії, аби краще оволодіти секретами
малярства. Але невдовзі не тільки Італія, а й сама Україна залишилася мрією.
Ведучий Навесні
1847 р. за участь в Кирило – Мефодіївському братстві Шевченка заарештували і
відправили до Петербурга. При арешті вилучили поему « Сон », за яку звинувачено
Кобзаря в політичному злочинстві і жорстоко покарано.
Ведуча « Художника Шевченка за написання
обурливих і зухвалих віршів віддати в рядові в Оренбурзький окремий корпус з
правом на вислугу, зобовязавши начальство вести найсуворіший нагляд.» Тут же
цар власноручно дописав : « Під найсуворіший нагляд із забороною писати і
малювати».
Ведучий У
Петербурзі, чекаючи вироку, написав поет 14 поезій, які потім оформить у цикл «
В казематі ».
Читець читає « Садок вишневий коло хати...»
Ведучий Важким
докором лягають на душу Тарасові слова, якими він гнівно картав тих, що вірили,
і , на сором, вірять в офіційну версію про те, що був єдиний російський народ,
а українці та білоруси – це ті ж росіяни, тільки зіпсуті польським впливом.
Ведуча Муза
зігрівала змучене серце, дарувала радість творчості. Щасливий з цього Шевченко
звертається до Пресвятої Богородиці.
...Ридаю,
Молю,ридаючи:пошли
Подай
душі убогій силу,
Щоб
огненно заговорила,
Щоб
словом пламенем взялось,
Те
слово Боже і кадило,
Кадило
істини.
Ведучий Свічка
його життя догорала. Мрії про одруження, розраду в сімї, хатину над Дніпром
залишились ілюзіями. Фізично знищений, поет відчував, що недалекий кінець.
У німій холодній
майстерні, в будинку Академії мистецтв він пішов із життя. Було це 10 березня
1861 р. Але залишився його заповіт –
мрії тобі, нам, українському народові.
Хор виконує « Заповіт ».
Ведуча Багато
чого змінилося з часу Шевченкового, та, на жаль, не тільки на краще. Державне
дикунство й сьогодні довело до того, що могили знищують, пам’ятники культури руйнують.
Ведучий Не
прийнято в ювілейні дні говорити про
погане. Але чи був би радий Шевченко, коли б його вірші хвалили, та не виносили
на осуд наші біди. Напевно, що ні. Від Кобзаря нам треба взяти масштабний
підхід до історичноі спадщини. Бо ж поставив поет « на сторожі » коло нас
слово. І треба його берегти :
Прочитайте
знову
Тую
славу. Та читайте
Од
слова до слова,
Не
минайте ані титли, ніже тії коми-
Все
розберіть...
Тож виконаймо і цей
заповіт Шевченка.
Хор виконує пісню « Реве та стогне
Дніпр широкий ...» .
Ведуча І
тепер, у незалежній і вільній Україні, ми можемо припадати до Шевченкових
цілющих джерел, до його вічного живого слова, над яким не зависає чорна тінь
потрошителів з таємними інструкціями.
Уже достигли полуниці
Росу вечірню трави п’ють,
І в ароматі медуниці
Хрущі шевченківські гудуть.
Нема співця, о ні, він з
нами,
Його пісні, його любов,
Його це місяць над садами
У сяйві тихому зійшов.
І все здається, я клянуся,
Крізь сяйво місячне бліде
До мене рідний добровусий
Тарас Григорович іде…
Звучить «
Молитва » Д. Павличка.
Всі
учасники запалюють свічку, ставлять квіти до погруддя Шевченка
|