Провісник долі України

Сценарій  Шевченківського свята

У центрі сцени на стіні прикрашений рушником портрет Тараса Шевченка, на сцені виставка книг, в залі – газети, присвячені Кобзарю, саморобні книжечки з прислів’ями про Шевченка, його « Кобзарем », піснями та висловами про нього.

          Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т. Шевченка. До неї підходить хлопчик.

          Хлопчик    Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

          Мати                    Так, синочку, правда.

          Хлопчик    А чому так багато зірок на небі?

          Мати          Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

          Хлопчик    Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

          Мати                    Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.

          Хлопчик    Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила.

          Мати                    Старайся, мій хлопчику.

        Хор співає пісню « Зоре моя, вечірняя...»

Ведучий             Тарас Шевченко. З цим іменем сьогодні

на планеті ідентифікується Україна та українці. І хто б ти не був, де б не жив, хто перечитає « Кобзаря », не зможе уявити своєї долі без Шевченка.

Ведуча               Той, хто крізь алмазну грань Кобзаревого слова гляне у світ, той уже ніколи не спиниться в дорозі до ідеалу. Шевченко належить до найулюбленіших поетів світу.

Ведучий            Як досяг, чим завоював цю славу найбезправніший солдат Російської імперії? СЛОВОМ!

Ведуча               Пізнавати Шевченка – це пізнавати історію, мучитися, страждати від того, що нашу предковічну землю позбавили спокою сусіди – нероби.

Ведучий            Пізнавати Шевченка – це працювати до сьомого поту  і наближатися до торжества добра над злом, очиститися духовно і морально.

Ведуча               Думаймо про Шевченка, живімо Шевченком, продовжуймо його безсмертя в собі та в дітях наших.

Ведучий            Шевченкове свято – то кришталево чисте свічадо. 195 років минуло від того дня, коли українка – кріпачка дала світові генія, але він не віддаляється, а наближається. Тож слухаймо Кобзареве слово!

Хлопчик           Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 р. в  сім’ї кріпака. Батько Григорій Іванович родом з козаків, був людиною письменною, кохався у слові Божому.

Дівчинка          Мати – Катерина Бойко – була натурою чутливою і люблячою. Померла рано, залишивши сиротами шестеро дітей, Тарасові тоді було 9 років.

Читець ( вірш « Не називаю її раєм...» )

Дівчинка          Тепло материнського серця, вся розкіш материнських почуттів, - про все це переповість Тарас у віршах, баладах, поемах.

                                           І виріс він, і кобзу взяв,

                                           І струн її торкнувсь рукою –

                                           І пісня дивна полилась,

                                           Повита вічною журбою.

Хлопчик           Залишившись без батька й матері, малий Тарас став школярем – попихачем у дяка. І хоча забаганки п’яного дяка треба було виконувати з рабською покірністю, обдарований від природи малий Тарас за два роки пройшов Граматику, Часословець і Псалтир.               

                                           Давно те діялось. Ще в школі

                                           Таки в учителя – дяка

                                           Гарненько вкраду п’ятака –

                                           Бо я було трохи не голе,

Таке убоге – та й куплю

Паперу аркуш. І зроблю

Маленьку книжечку. Хрестами

І візерунками з квітками

Кругом листочки обведу

Та й списую Сковороду.

Ведуча                            Тарас наймитує в школі, а потім пасе громадську череду. Мине 20 років, і він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші "Мені тринадцятий минало".

Інсценізація вірша ''Мені тринадцятий минало"

Оксана              Чом же ти плачеш? Ох, дурненький Тарасе, давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, ще й ,кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?

  Тарас                 Еге ж, малярем.

Оксана              І ти розмалюєш нашу хату.

Тарас                 Еге ж. А всі кажуть , що я ледащо і ні на що не здатний.   Ні, я не ледащо. Я буду – таки малярем.

Оксана              Авжеж будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята. Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий - вони ж питочки хочуть! Жени їх до води!

Оксана і Тарас вибігають.

Хор виконує « Така її доля »

Читець читає поезію « І золотої й дорогої…»

Ведучий              Ріс Тарас розумною, допитливою дитиною, хотів усе   знати. Наслухавшись розповідей про те, що залізні стопи підпирають небо, він загорівся бажанням подивитися на них і пішов шукати. Але зустрілися добрі люди і повернули малого додому.

Ведуча                   Змалку в малої дитини прокинувся талант художника. Це було незвичайне дитяче захоплення. Вугіллям, крейдою чи олівцем він малював скрізь, де тільки міг: на стінах, дверях, папері. Ходив від села до села в пошуках учителя. Але важке було то навчання. Дяки-вчителі примушували носити воду, рубати дрова, робити все що завгодно, але не малювати. Так сталося , що пан Енгельгард все ж таки відсилає Шевченка на навчання до Петербурга.

Ведучий                    « ... Живу, учусь, нікому не кланяюсь, і нікого не боюсь, окроме Бога – велике щастя бути вольним чоловіком ...», - так писав Шевченко братові з Петербурга. Тут сталися важливі події в його житті, одна з яких – викуп. У Петербурзі пан Енгельгардт дозволив йому вчитися малювати. Вчителем Шевченка був Ширяєв, відомий в Петербурзі майстер декоративних розписів. У нього Тарас і здобув певну малярську підготовку.

Ведуча                      Вирішальне значення для Шевченка мала зустріч з Сошенком, на той час учнем Академії мистецтв, який перший спостеріг талант у ранніх Тарасових малюнках і розпочав справу викупу Шевченка  з неволі.

Ведучий            Українські та російські діячі мистецтва і літератури – Є. Гребінка, В. Жуковський, Карл Брюллов, О. Венеціанов – викупили Тараса з неволі і дали можливість талановитому юнакові вчитися в Академії мистецтв. Це сталося 25 квітня 1838 року.

Хор виконує пісню « Думи мої, думи мої »

Ведуча               Спливав третій рік, осяяний сонцем свободи. Як художник, Тарас Шевченко нагороджений трьома срібними медалями Академії мистецтв. Вперше прийшла до нього слава і як поета: тут у Петербурзі явився світові найперший

« Кобзар ». Але разом із третім спливав одинадцятий рік вимушеної розлуки з Україною. А вона, змучена і розтерзана, боліла йому і вдень, і вночі.

                       На самоті й поміж людей,

                       Щомиті чую рідну землю,

                       Не все, що грішне і святе,

                       Довірив я перу і пензлю.

Ведучий                    Шевченко – вартовий памяті народної. Традицію патріотичного ставлення до пам’яті національної історії ми ведемо від  Тараса.

 « Геній Шевченка широко розпускає крила і ударяє з великою силою в різні струни ,» - писав про період «трьох літ» І. Франко.

        Читець читає « І мертвим, і живим і ненародженим землякам моїм, в Україні і не в Україні моє дружнє посланіє »

Ведуча                Шевченко – художник не полишав надії побувати в Італії, аби краще оволодіти секретами малярства. Але невдовзі не тільки Італія, а й сама Україна залишилася мрією.

Ведучий             Навесні 1847 р. за участь в Кирило – Мефодіївському братстві Шевченка заарештували і відправили до Петербурга. При арешті вилучили поему « Сон », за яку звинувачено Кобзаря в політичному злочинстві і жорстоко покарано.

Ведуча                        « Художника Шевченка за написання обурливих і зухвалих віршів віддати в рядові в Оренбурзький окремий корпус з правом на вислугу, зобовязавши начальство вести найсуворіший нагляд.» Тут же цар власноручно дописав : « Під найсуворіший нагляд із забороною писати і малювати».

Ведучий             У Петербурзі, чекаючи вироку, написав поет 14 поезій, які потім оформить у цикл « В казематі ».

Читець читає « Садок вишневий коло хати...»

Ведучий             Важким докором лягають на душу Тарасові слова, якими він гнівно картав тих, що вірили, і , на сором, вірять в офіційну версію про те, що був єдиний російський народ, а українці та білоруси – це ті ж росіяни, тільки зіпсуті польським впливом.

Ведуча                Муза зігрівала змучене серце, дарувала радість творчості. Щасливий з цього Шевченко звертається до Пресвятої Богородиці.

                                            ...Ридаю,

                                            Молю,ридаючи:пошли

                                            Подай душі убогій силу,

                                            Щоб огненно заговорила,

                                            Щоб словом пламенем взялось,

                                            Те слово Боже і кадило,

                                            Кадило істини.

Ведучий             Свічка його життя догорала. Мрії про одруження, розраду в сімї, хатину над Дніпром залишились ілюзіями. Фізично знищений, поет відчував, що недалекий кінець.

                             У німій холодній майстерні, в будинку Академії мистецтв він пішов із життя. Було це 10 березня 1861 р.  Але залишився його заповіт – мрії тобі, нам, українському народові.

Хор виконує « Заповіт ».

Ведуча                Багато чого змінилося з часу Шевченкового, та, на жаль, не тільки на краще. Державне дикунство й сьогодні довело до того, що могили знищують, пам’ятники культури руйнують.

Ведучий             Не прийнято в ювілейні дні говорити  про погане. Але чи був би радий Шевченко, коли б його вірші хвалили, та не виносили на осуд наші біди. Напевно, що ні. Від Кобзаря нам треба взяти масштабний підхід до історичноі спадщини. Бо ж поставив поет « на сторожі » коло нас слово. І треба його берегти :

                                            Прочитайте знову

                                            Тую славу. Та читайте

                                            Од слова до слова,

                                            Не минайте ані титли, ніже тії  коми-

                                            Все розберіть...

                             Тож виконаймо і цей заповіт Шевченка.

Хор виконує пісню « Реве та стогне Дніпр широкий ...» .

Ведуча                І тепер, у незалежній і вільній Україні, ми можемо припадати до Шевченкових цілющих джерел, до його вічного живого слова, над яким не зависає чорна тінь потрошителів з таємними інструкціями.

Уже достигли полуниці

Росу вечірню трави п’ють,

І в ароматі медуниці

Хрущі шевченківські гудуть.

Нема співця, о ні, він з нами,

Його пісні, його любов,

Його це місяць над садами

У сяйві тихому зійшов.

І все здається, я клянуся,

Крізь сяйво місячне бліде

До мене рідний добровусий

Тарас Григорович іде…

Звучить « Молитва » Д. Павличка.

Всі учасники запалюють свічку, ставлять квіти до погруддя Шевченка